1 серпня – 110 років від дня смерті Лесі Українки
Проти ночі 10 лютого 2014 року на фасаді будинку по вулиці Грушевського, 4 у охопленому Революцією Гідності Києві з’явилося ґрафіті, що символізувало епоху. У той час багато митців, знаних та ні, професійних й аматорів, наповнювали столичний простір патріотичними революційними ґрафіті. Однак, саме малюнок з Грушевського, 4 авторства #Sociopath, стало невід’ємною складовою Революції Гідності, навіть більше – одним із її символів.
Ґрафіті, відоме як «Ікони революції», являє собою композицію триметрових малюнків, на яких зображені класики української літератури Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка такими, якими вони могли би бути, якби взяли участь у тій Революції. Під зображенням Лесі Українки наведено досить характерну цитату із її творів: «Хто визволиться сам, той буде вільний».
Зрештою, сталося те, про що писав доктор Дмитро Донцов у, тепер вже далекому,1922-му році про Лесю Українку: «Тоді нація певно хоч би й пізно, але визнає як одного з своїх духовних вождів ту слабку жінку, чий віщий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну й величну путь безумства й слави».
Сам псевдонім «Українка», який обрала собі Лариса Косач-Квітка, був досить зухвалим, як на той час. Валуєвський циркуляр 1853-го та Емський указ 1876-го покликані були знищити не лише українську мову (мовляв, не було, немає та бути не може), а й саме поняття українства. Та голосно, на всі усюди, виступає Лариса Косач, яка вперто доводить, що дух отой одвічної стихії оберігає не лише від татарської потопи, а й не дає українству потонути й російському болоті. Бо принципово тверде – Українка!
У листі від 19 квітня 1895 року, який було адресовано Михайлу Павлику, Леся Українка влучно схарактеризувала сучасну їй росію, що на 100% відповідає й тій росії, що вже сучасна нам: «Я не знаю, що буду робити, вернувшись в росію, сама думка про се тюремне життя сушить моє серце. Не знаю, як хто, а я не можу терпіти мовчки під’яремного життя».
І це ж наскільки росіяни, що білі, що червоні, боялися Лесиного слова, що її справжні не цензуровані твори потрапили до українського читача лише 2021 року. Саме тоді, з нагоди 150-літнього ювілею письменниці зусиллями Волинського національного університету (спільно з видавництвами «Комора» та «Смолоскип») з підтримкою Українського інституту книги було надруковане Лесине Повне академічне зібрання творів у 14 томах.
Багато творів Лесі Українки ситали невід’ємною частиною українського молодіжного простору, повернувшись у текстах пісень популярних виконавців, зокрема гурту «Бумбокс» («Твій номер/Плющ»), Сестер Тельнюк («Досадонька»), Kulshenka&Sky («Лісова пісня»), Оксани Мухи («Вишеньки, черешеньки») та гурту «Королівські зайці», до репертуару якого взагалі увійшли кілька пісень на вірші Лесі Українки.