Бути українцем — то для мене гордість.
Бути українцем — то для мене честь!
(Вадим Крищенко).
Впродовж століть доля, а частіше недоля, розлучала русинів-українців з рідним краєм і кидала їх у чужі краї. Втікаючи від чужинецького гніту, злиднів та несправедливості, в пошуках землі, волі та кращої долі для себе і своїх дітей, на межі ХІХ-ХХ століть вони вирушили аж за океан і оселилися в Манітобі, першій степовій провінції Канади.
Реальні картини життя та побуту наших перших поселенців на заокеанській землі відтворюють архівні матеріали столітньої давнини, збережені фотознімки, а також спогади очевидців. Вони були принижені та дискриміновані чужинцями, але уряд Канади бачив у них потенційну робочу силу, особливо в хліборобстві, що відіграло чи не основну роль у розвитку заходу країни. Поборюючи величезні труднощі та перешкоди, вони разом з іншими нетрадиційними переселенцями з Центральної та Східної Європи вклали працю своїх рук і розуму, щоб перетворити Канаду на процвітаючу країну, якою вона є сьогодні.
Досягнення українських канадців протягом років були високо оцінені як урядом Канади, так і урядом провінції. Прикладом можуть послужити подані нижче слова:
Вони … виростили міцних і працелюбних дітей та онуків; досягли високих посад у обраних ними професіях, бізнесах, в законодавчих органах. Вони з честю захищали свою нову батьківщину під час двох світових війн. Вони зробили ім’я «українець» шанованим і вартісним.
Ваш народ вкладає вагомий внесок у розвиток культури Канади…
Ці схвальні слова з нагоди діамантового ювілею українських поселень у Канаді належать лейтенант-губернатору Манітоби Ролану МакВільямсу. Вони увійшли до книги Л. Білецького «60-ліття українських піонерів у Канаді. 1891-1951», виданої з нагоди 60-річчя наших першопоселенців у Канаді.
У плині літ гасне пам’ять людська, а на зроблене, прокладене чи збудоване українськими поселенцями та їхніми нащадками повільно накладає свій відбиток невблаганний час. Ніхто не в силі зупинити час, але можна посприяти тому, щоб людська пам’ять не згасала.
З цією метою Манітобська провінційна рада Конґресу Українців Канади на чолі з Іванкою Левандовською з нагоди 150-ліття входу Манітоби до складу Конфедерації та 130-річчя українських поселень у Канаді вирішилa урочисто відзначити ці важливі історичні події. Для втілення в життя цього наміру було створено комітет Манітоба-150, до якого увійшли: Марійка Дяків (голова), Катруся Добрянська, Зенон Глушок, Мирослава Підгірна, Остап Скрипник, Леся Швалюк та Роман Єренюк.
Завданням комітету було в урочистій обстановці відзначити 150 осіб та організацій за їхній вклад у життя української громади і значний внесок у розвиток та розквіт культурного, освітнього, релігійного, політичного, соціального та економічного життя Манітоби. Крім того, необхідно було обговорити питання щодо задуманої членами комітету концепції меморіальної дошки, яку у вигляді карти Манітоби виготовив Чарлз Брунет, а також ідеї та елементів пам’ятної монети і намітити заходи з метою урочистого вручення нагород.
Перше засідання комітету відбулося ще в січні 2020 року, але втілення в життя наміченого Манітобською провінційною радою проекту та святкові урочистості були сповільнені пандемією COVID-19, зміною уряду Манітоби та війною в Україні. Не зважаючи на це, комітет продовжував свою роботу. 4 вересня 2021 року список удостоєних нагороди в рамках проекту «НАША ГРОМАДА – НАША СПАДЩИНА» було оприлюднено в провінційній пресі.
Урочисте прийняття для удостоєних нагород осіб відбулося за участі лейтенант-губернатора Манітоби дост. Аніти Невіл, в Урядовому домі 24 листопада 2022 року.
Святкова церемонія вручення нагород та відкриття меморіальної дошки в честь українців Манітоби, їхнього внеску у розвиток провінції та вшанування пам’яті тих, хто вже відійшов від нас, були проведені 4 грудня 2024 року в ротонді Манітобської законодавчої асамблеї.
Почесними гостями на урочистому заході вручення нагород були: дост. Нелі Кеннеді, міністр спорту, культури, спадщини й туризму, яка представляла прем’єра Манітоби, дост. Ваб Кінью; дост. Рон Костишин, міністр сільського господарства; Вейн Івашко, лідер Проґресивної Консервативної партії Манітоби; Кеті Кох, колишній міністр спорту, культури, спадщини й туризму; владика Андрій Рабій, єпископ Української греко-католицької церкви Вінніпеґської архиєпархії; о. Чарлз Бакстер, канцлер Української православної церкви Канади. Ведучі урочистостей – Марійка Дяків та Остап Скрипник.
Відкрити меморіальну дошку з нагоди 150-ліття Манітоби і 130-ліття поселення українців у Канаді з присвяченим написом трьома мовами – англійською, французькою та українською – були удостоєні Іванка Левандовська та почесні гості – Нелі Кеннеді, Кеті Кох та Вейн Івашко.
Після вітальних слів Марійки Дяків, Іванки Левандовської, Нелі Кеннеді та Кеті Кох на адресу удостоєних нагород осіб і членів родин відзначених уже покійних українців були вручені сертифікати – «Нагороди за значні внески у розвиток Манітоби й Української громади» із вставленими в них пам’ятними монетами.
Важливо також відзначити тісну багаторічну співпрацю нашої громади та уряду провінції, завдяки чому українці отримали дозвіл на території Манітобської законодавчої асамблеї звести пам’ятник Тарасу Шевченку (1961), скульптуру – символ пам’яті про Голодомор «Гіркі спомини дитинства» (2014), монумент жертвам інтернування (2015). Внаслідок обговорень з провінційним урядом урочисто відкриту 4 грудня 2024 року пропам’ятну дошку було вирішено помістити у приміщенні Манітобської законодавчої асамблеї поруч із встановленою у 1951 році меморіальною дошкою (скульптор Гюберт Ґарніє), присвяченою українським першопоселенцям за їхній вклад у розвиток Канади.
Очевидцями урочистостей стали вигнані теперішньою війною з рідних домівок новоприбулі українці, які в знак подяки за всебічну допомогу, отриману від своєї громади та уряду Манітоби, пригостили присутніх приготовленими власноруч легкими стравами та напоями.
Галина Кравчук, Вінніпеґ, Канада